1
"серця яблуко із дерева ніжності"
моїх очей соняшники
повертають голови
за сонцем твого лиця
місяць повертає всього себе
за твоїм трояндовим тілом
зорі падають на твою шкіру
гарячими поцілунками моїх мрій
бо вже скреснула крига вікон
і ллється в кімнату квітів
небо тепле як молоко
а в твоїх долонях
серця мого яблуко
із єдиного в саду
дерева ніжності
вкоріненого в повітря
яким дихаємо ми
з уст в уста
нині – завжди
2
"загублені очі"
мої очі летіли за цвітом
мої очі летіли за листям
мої очі летіли за снігом
все шукали тебе мої очі
й заблукали в тлін-світі
відлетівши від тіла мого далеко
а коли раптом уздріли тебе
то не зміг я нічого тобі сказати
і не зміг я тебе обійняти
бо дуже далеко від тебе були
мої руки й уста мої
та бодай би не бачили
тебе ці кляті очі
бо душу мою так мучить
тіло твоє медове
сплетене з польових квітів
благаю
знайди мене
поки я не осліп
від сонця твоєї краси
і розпачу білого
через те що бачу
та не можу поцілувати
бачу та не можу взяти за руку
тебе
молю поспішай
щоб тіло моє не стало деревом
яке неодмінно зрубають
бо світ – лісоповал
бо в людей не руки – сокири
жду тебе
наче пустеля
дощу
P.S: візьми мої очі з собою
3
"жертовна ніжність"
віддам очі за те щоб почути тебе
віддам руки за те щоб тебе побачити
і навіть всечуючі вуха віддам
за те щоб тебе медоцілувати
віддав очі
і руки
і вуха
але ти не прийшла
і я не почув твого сміху
не побачив твоєї вроди
не насолодився твоїми цілунками
і зостався у мене
тільки цей голос
якщо почуєш його
пригорни цю книгу
до свого серця
я це відчую
і прийду до тебе
хоча б увісні
де й без очей тебе побачу
де й без вух тебе почую
і без рук – обійму
та цілуватиму безперервно
устами й цим голосом терпко-солодким
що наче вино
тридцятилітньої витримки
