Наша правда сумна й невесела,
Хай це чують містечка та села,
Най же бачать, як нас обкрадають!
Як з рабами нас вкотре рівняють...
Ніби все мало стати інакше,
Ніби й ми стали трішечки старші
Та однак обіцянкам ми вірим,
А невдовзі кричим від зневіри.
На місцях всі ті самі чини,
Що нас дружно вели до війни,
Але ті, що прийшли їм на зміну
Не підняли з колін Україну!
Але й спроб, як таких не було,
Бо зручніше в "м'якому авто",
Ніж ламати систему та схеми,
Не на часі буденні проблеми.
По ТВ знов набридлий піар,
А в країні війна, мов пожар!
Розгорілась до болю, до крику
І на ній хтось наїсть свою пику!
Нові люди прийшли на посади,
Серед них є пани-казнокради
Свій шматок поспішають забрать,
А народу не треба то знать.
Обіцяли нам владну очистку!
І кидали нам те наче кістку,
Тут люстрація в хід не пішла
Так верхівка нас всіх розвела.
Я б хотів оптимізму набути,
Тих покращеннь на собі відчути,
Але ціни здіймаються вгору
Під ногами не видно опори.
Чи повинні ми їм довіряти?
Та покращеннь, як манну чекати?
В кабінетах вони нас ділили,
А тепер, ніби цілі змінили?
Най цю правду почують усюди
Там де є ще стурбовані люди,
Заламали нам ноги та руки,
Щоб країну вести до розрухи...
(Лютий 2015р.)
