Пульс мій пручається і клекоче –
Неперестанно, неперемінно.
Пий цей день, пий його аж до ночі,
Світ такий тлінний.
Посмішка, посмішка не на люди:
Тиха, та щемна – не приховати,
Там де полин зів яв рута буде,
Варто це знати.
Знати та виситись понад небом
Знати до щему, до сокровення
Тиха усмішка таємна в тебе,
В сон мій ще верне
Мовиться, звернеться, сколихнеться
Віршами, кров’ю, травою в полі
Будь мені тим, хто в мені озветься
Будь, хоч до болю.
Будь мені доки мене не стане
Знай за нас двох й не кажи нікому
Світ такий тлінний, і день вже тане
Ходім додому.
Ходім додому, веди додому
Ходім до неба, веди до неба
Вітер роздмухав серпневу втому
Світ такий тлінний і пахне медом