Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Леся Геник: насправді… ми й насправді загубилися - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ ОЛЬГА ШНУРЕНКО, 19.03.2015 - 16:15
Лесю, я теж і загубилася, і розгубилася, серце на дрібні друзки розбилося… Ніяк не зберу до купи уламки душі зболеної, невже ми гадали, що танки й гармати будуть шматували людські долі… Звичайно, мій біль не такий, як у тих жінок, що втратили чи то сина, чи чоловіка чи брата, але я не менше, ніж вони, молюся, щоб кривдникам і бандитам прийшла розплата… Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так зараз...Тримайтеся, дорога! Тримайся, Україно! Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Богданочко! Тішите моє серце своїми відвідинами..
Наталя Данилюк, 17.03.2015 - 19:30
ми знаємо ми молимося... тишеюна вервиці довколишньої милості і роцвітає серце наше вишнею і падають під ноги всохлі милиці...- ми - наче пташка одинока рання... ми можливо до кінця ще й не народжені...- Глибинно і змістовно про наболіле... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, моя мила Наталонько! Твоє серце наповнене віщим світлом і теплом...
|
|
|