У глибині душі - сталеві ґрати,
На них сучасний кодовий замок,
Табличка з написом " НЕ ВІДКРИВАТИ!"-
Живе там дикий і самітній вовк.
В своєму лігві вже йому не спиться,
Ламає ґрати, наче сірники!
Він чує поклик, зна: десь є вовчиця,
Що також мовчки виє на зірки...
А ще є зграя вільна й дика,
Що зве на волю через спалені мости...
Він все це чує, б`ється так, що серце смика,
Зубами тягне у незвідані світи...
Куплю замок великий і надійний,
Не кодовий - простий, з ключем,
Збудую мур, і не один, подвійний -
Тепер закритий вовк надійно, не втече!
А ключ тримаю завжди біля себе
І заглядаю кожен день у сховок свій...
Бо ж вовка годувати часом треба
Ну, ... хоч малими порціями мрій.
Чому ви так жорстоко...його ж там чекають...а ви закрили...щей мур лишній звели...його ж кохання кличе...
А сам вірш бездоганний, так гарно придумана історія....молодець ви...вчуся у вас
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...Буває... Мені так приємно,що Вам подобається .Спасибі Вам!
а раптом замок зламається... чи ключ-загубиться?..ну,закотиться в якусь шпаринку... або ж поставите кудись і забудете,знаєте,з віком у нас пам"ять уже -не та...
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та з віком ми забудемо ,мабуть, і навіщо той вовк там закритий