117* … а надії мої знов живило тепло твоїх слів
(то пичастям мені – «я люблю тебе!»)
Не бентеж ти мене спогадом, не бентеж!
Тане сум-печаль від щедрості теплоти:
Ось від тебе кілька слів – і без меж
Щастя в серці: «Ти ще любиш! Любиш ти!».
118* Г.: про вас, вітра-діда й весну:
таке запрошення було у ліс весняний!..
Гойдає вітер коси золоті…
Ви заманили (і життя воскресло!)
Його, вже діда, вам служити месу –
Весняні, звабні, милі, молоді!
119* готель; «нізащо!»; і баварські чари…
І я, "переможений мачо" (ну прямо Зайдль Ульріх!),
Благаю очима: «За тебе віддам все на світі!».
Киває вона і шепоче: «Natürlich, natürlich!..».
Зціловую з вуст її пристрасне: «…Oh, das ist richtig!»
120* вже без «нізащо!»: ти, життя, прекрасне!..
«О, mein Herz, meine Liebe und mein Paradies!» –
Заклинаю тебе так, баварська чаклунко!
А серця відбивають шалено і лунко
Ритм кохання!.. ще мить!.. – і злітаємо ввись!
***
