Самотня квітка темноти,
Вогню і пристрасті надія,
В серці ти ідеал чужої красоти
Єдина біль і насолода
В пориві пристрасті
Тут на землі під сонцем
Запалює вже ліхтарі вечірня темінь
І знову десь на берегах таємних зірок
Там, на краю безодні й вічних змін
Де ти Офеліє чекаєш на свою любов
В тумані хвилі, щось жене в перед
Човен, що має тут пристати але знов
Веде його капітан – жага на смерть
В полон фантазій там де пристрасть і любов
Все відійшло, покинув гавань твій
Пристрасний , бравий коханець і тепер
На що чекати будеш у країні мрій
Доки холодний вітер з памяті не стер
Ти знов сама і все уже в минуле
Пристрасть і шал із серця відійшов
В болючім стогоні і тільки море
Знатиме про яку співаєш ти любов
Чому не справедливо так нас доля
Розкидала в житі цім що на двох
Ти там де навкруги вирує буря
І згадуєш про нього тільки в снах
Й ні краплі пристрасті у твоїм тілі
Поглинула холдона і темна вода
І тільки берег нашой вічної надії
Житиме вічно там де ти і я