Лавандовий попіл на скроні мої
Посипеш. Торкнешся, востаннє, руки,
Розлиється небо краплинами сонця, -
Розіллє останні рядки.
І я в подиху вітру відчую Тебе,
Зізнаюся небу - сумую..
Напівсонні птахи, що живуть між стебел -
Чи забули про нас?
Чи цінують?
Ці картини Далі, що течуть по вікні,
Наче вічність малюють долоні.
Напівсонним відлунням сліпої душі, -
Ти стріляєш мовчанням у скроні.
Невідомо, що "завтра" нам двом принесе,
Невідомо, чи радість чи тугу?
Ти шепочеш: "Кохаю тебе"..
Я малюю: розлуку і другу..
