Бийте мене, люди добрі, бо я – дурна.
Бо ще не звідала сповна,
Що від добра добра не мати.
Єдина сутність – рідна мати
Зуміє вислухати болі,
Поневіряння від неволі
Отої, що пече утробу,
В якій горітиму до гробу.
Й не згасять мене. Тільки мати
Слізьми зуміє пал залляти,
Молитвами зіб’є пожежу,
Хоч їй подавно не належу.
Бийте мене, люди добрі! Життя пройде,
А я ні тут, не там – ніде.
Мов вітер без початку й краю,
В своєму світі добуваю.
Купіть мене, мо’ на майдані
Пройдуся – патріотка-пані,
Та покричу брутальні гасла,
Аби верховна наша каста
Почула голоси підсподів,
Бо стогін вік заверховодив,
І в матері катма псалмів,
Щоб захистить дитя од псів.
Бийте мене, люди добрі, всі, хто є!
Землицю барва продає.
Нові Критерії в законі,
А ми худобою в загоні.
- Лежати, тихо буть в навалі,
В наморднику, а не забралі
До пійла з січкою не лізти.
Нехай майданить хутір й місто,
Ви – не родина – електорат!
Ніколи не засвітить лад,
Якщо у прірві конституцій
Купують долю революцій.
Каменя, люди добрі, в мене жбурніть,
Щоби проснулася на мить,
Створіть, вимолюю, загрозу,
Я випаду з анабіозу
Й до матері, в село поїду,
Устигну точно до обіду.
Насичуся СВОЇМ ВСЕВИШНІМ…
Киньте, люди добрі, якщо не грішні.
Січень, 2014
А мені дуже до смаку такий емоційний напір. Думаю, якщо такого немає, то вірш наче не живе, а лише існує. Дякую за поетичну українську.
Нея відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, так приємно. Щодо напору - не вмію про кохання писати - занадто еротично виходить, а так все просто: що відчуваєш у соціумі, те й викладаєш. Гарного Вам завершення дня.
зболені рядки - крик серця! Гірка наша реальність і повертатись до неї з мрій-сну буває так нестерпно....
Сонця вам і натхнення незгасного! Вітаю в клубі
Нея відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Молодець. Оригінально, правдиво і сміливо. 
