Пташка у небі літала
Щастя і добра всім бажала
Вітрові- швидкості великої
Криниці - водиці чистої
Сонцю - теплоти
Місяцю - красоти
Але не всі її побажання приймали
І так їй відповідали
Вітер сказав не кричи
Криниця - не каламути
Сонце усміхнулось і запалало,
А Місяцю побажання було мало
Засмучена пташка літала
Гніздечко на березі сплітала
Сонце пташку побачила
І до неї промовила:
"Чому засмучена літаєш
І нікому нічого не бажаєш?
Бо ніхто не прийме
Моїх бажань і мене
Як ніхто,а я?
Сказало ласкаве сонечко
Тобі бажаю щастя,
А сама скоро полечу
Шукати кращу долю".
Тоді сонце хмари зібрало
І так сказало:
"Чи пам'ятаєте ви,
Пташку,яка в небі літала
Щастя й добра всім бажала?
А що за біда чи новина?
Запиталася одна хмарина
Не новина,а біда
Умирає пташка наша
Посміялися із неї:
Вітер,Місяць,Криниця
Умирає наша птиця
Тож ми їх провчимо
І пробачення просити заставимо"
Хмари,красу місяця заховали
І криницю дощем посипляли
Сонце з вітром розправилось
І за хмару заховалось
Хмари розтупились
Сонце показалось
І тоді криниця запитала
Що я тобі таке сказала
Що ти в хмари заховалась?
І тоді вона сказала:
"Чи ти забула?
Пташку,яка в небі літала
Щастя й добра всім бажала.
Ви посміялися із-неї
Вітер,місяць і Криниця
Умирає наша птиця
І здригнулася земля
Затряслася вода каламутна
І стала вона сумна
Що ж я наробила?
Маленьку пташку
Словами побила.
Не буйний,а вже легенький вітерець
Тихий,сумний і блідий Місяць
Підхопили водиці
Із каламутної Криниці
Ми летимо і скажемо
Пробачення ми просимо
І як тільки вони це зробили
Хмари Сонце розтупили
Із гнізда пурхнула пташка
Яка у небі літала
І всім добра і щастя бажала.