Знаєш. Весь час згадую про тебе.
Тi митi, вiд яких несе теплом..
Як йшли "за ручку", i вечiрнє небо
Нас огортало нiжностi крилом.
Згадую той парк, отi алеї,
Якими йшли i обiймались.
Згадую як дарував тобi лiлеї,-
Ти так прекрасно посмiхалась..
Я пам'ятаю твої очi..
Блакитнi.. Сповненi любовi.
Я милувався б днi i ночi,
Ними. Якi ж вони казковi..
I, дурень я, все зiпсував..
Менi було замало,
Любовi тої що я мав
Отої, що палала..
Я затушив її й пiшов,
Кудись. Я все розтратив..
Та так нiчого й не знайшов..
Тебе лиш, дурень, втратив..
Тепер в думках моїх блукаєш.
Про тебе думаю весь час..
Та це все марно,- ти не кохаєш,
Й, мабуть, не буде бiльше "НАС"..