На дверцятах скляна табличка: «Кощій Безсмертний.» Звичайнісінький гвинтик районної бухгалтеріі. Вираховує де́бет і кре́дит, рівняння й симетрії. Що Кощію жилаві боксери? – Носи́ він утер їм. Бо не чахлик – щоденно тягає «залізо» в «качалках».... Невмирущий на ринзі – в жорстокому клінчі з суперником. Він народжений рвати папір та боксерів. І з чавканням наминає хот-доги. Від них же його і розперло. Після вишу – завод «Фаберже». Виробнича практика. Денно й нощно вів облік яєць із голками всередині. Підробляв тим, що яйця вночі власноруч протикав. Потім клявся, товар крадучи: «Не краду!». Щиросердно. Ні ! - Не для збуту Кощій обкрадав свій завод! Задля вічності… Він дбайливо беріг яйця. Вірив у силу голки, як у шанс на життя… Щоби вік, мов стрімкий буревій, не стих – він сидів на голках і в блокнот домальовував нолики. Тільки віра в безсмертя намистом зі зморшок спростована. Навпіл зломана віра, як голка в яйці царевичем! А табличка, як символ офісного простою, в тілі молодість вбила, забравши собі її речі... © Саша Обрій.
ID: 584839 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 01.06.2015 20:54:57 © дата внесення змiн: 01.06.2015 20:54:57 автор: Олександр Обрій
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie