Мої вірші,не зрозумілі,і такі прості,
Нехай вкладаю,я в них серце й душу.
У них немає радості та щирості,
Але з такими,я вже жити мушу.
Пройдуть роки,і набереться все значимості,
І я можливо,всі плітки про себе зрушу.
Я підросту,і наберусь терпимості
Та й може,і потрет свій малювати когось змушу.
Усе буде тоді,коли я наберусь поемності..
Що б я могла,про вірш свій розказати.
Коли весь світ дійде до незбагненості..
Лише тоді,не буду я писати.
Можливо я кажу не правду,трішки..
Мені потрібна слава?-звісно ж ні.
Коли обійду весь світ пішки,
Тоді вірші,мої будуть німі.
Я просто живу тим,що прокидаюсь,
І кожен новий день,це новий "старт",
Я падаю і знову підіймаюсь..
Тому що,щось серйозне це для мене "жарт"
Katty T.
