мій товариш добрий і вправний дослідник. він любив ділитися зі мною своїми думками про все. часто розповідав про різні течії та ідеології. сам жив у доволі сприятливих умовах. родина не бідувала.
ми жили в одному дворі, тож разом дорослішали і хоча бу3ли у різних садках та школах завжди мали можливість спільно проводити час. обидва любили річку і багаття. на жаль ні я ні він не захолювалися рибалкою, тож це було простим палінням багаття та спілкуванням. навіть не готували нічого на вогні. якось не звикли. можливо ізза поблизу домівки.
дорослішали і звісно починали обертати увагу вже і на дівчат. які здавалися нам якимось незрозумілими і тому трохи небезпечними. але від того не менш цікавими.
мій товариш почав змінюватися якось неочікувано... а причиною тому була дівчина у їхньому класі. довгий він нічого про неї не... але видно було що думки його почали змінюватися. йому вона дуже певно сподобалася, але як лицар він тримався від неї на відстані. тому мабуть і вона про його цікавість не знала. або він був їй недоречний.
але проблема виникла коли на противагу йому виник ще лицар, який за лаврами довго не ходив а здобув їх майже у першому бої. хоча і бою як такого не було. бо він теж не знав про таємного невідомого шанувальника чи прихильника.
друг почав нагадувати мені притиснутого з боків звіра. при чому тиснув він сам на себе. я намагався йому пояснити що дівчатам потрібно хоч дати знак що вони тебе цікавлять. хоч замовити з нею... але марно. чим далі я чи хто ще йому так натякав тим більше він сторонився.
ми розуміли що це може вийти у щось доволі несподіване і можливо не дуже приємне.
звісно були у нас і подруги з якими у дворі ми спілкувалися. але було явно видно що друга вони не так цікавлять як та реальна але чомусь морально недосяжна особа. це вже походило на таємну патологію.
раптом товариш захопився ідеєю надлюдини. він жваво почав читати мені про цю надлюдину. не даючи ні мені ні іншим хлопцям спокою. дівчата не могли входити у це коло. і навряд чи це їх цікавило. барбі та манікур не були зазначені у періферії досягнення надлюдини.
звісно він читав книжки і раніше, але завжди обирав ті які не були іншим цікаві чи доступні. або що їх вивчали лише у вищах. і цей факт його дуже тішив. він розумів що дорослішатиме набагато швидше і раніше за нас. і це в якомусь сенсі вже робило його у звісно його ж свідомості вищим за нас - великочоловіком.
так як замість пересилити свою горідсть і таки заговорити з дівчиною він читав книжки невідомого походження та навчав тому обране коло друзів. то з часом коло його стали гуртуватися лише ті самі обрані. я спочатку бувши присутнім, адлі зрозумів що там вже своя єрархія і політика вирішив обрати інший спосіб. тим паче я мав плани на вищ і дівчата наші не були мені обмежувачами у доступі до бажаного.
спочатку вони гуртувалися у дворі, та з часом зникли з теренів району.
тим часом до нас у дім заселилася родина зі Сходу. їх діти були доволі веселі та людяні. цей факт помітив твариш. це явно не входило у його плани всесвітнього домінування надлюдини у своєму районі принаймні. так якось вночі у сусідів під нами відбулася пожежа. були усі служби майже. за кілька днів стало зрозуміло що це справа рук ватаги мого товариша. а так як вони ще ніде не світилися з пригодами до цього інциденту, на них не змогла одразу вийти міліція. тож сусіди знаючи друга і його родину, вирішили не видавати його системі правосуддя, тим паче нічого цінного не згоріло, але скориставшись нагодою поговорили з самим надчоловіком і пояснили усю суть його перспектив у випадку продовження діяльності.
тоді і стало ясно, що підпал вчинив його товариш з іншого району, якого не знали тут, але тому що не місцевий, тому помилився поверхом, і замість східної меншини поцілив до сусідів свого вождя молотовим. де вони знайшли рецепт було зрозуміло із літератури яку читав товариш і від якої був змушений відмовитися на час інцеденту.
тому його ватага добровільно погодилася на ремонт помешкання сусідів на тому все і вийшло.
(історія вигадана повністю, але з повчальним натяком)
