Доленька сіє потроху усього:
Зерна добра та щасливії дні,
Є й поміж них і сміття,і полова,
Бувають хвилини веселі й сумні.
Але нарікати на долю не треба,
Людину в житті випробовує Бог,
Труднощі їй посилає із Неба,
Щоби не здавалась,боролася щоб.
Щоби задумалась,чим завинила
Перед Всевишнім,покаялась теж.
Тоді й подає рятівну соломину
Спаситель,Який Милостивий без меж.
Вхопитись за неї,із пропасті вийти,
Чи,мов у болоті бути в гріхах,
Очиститися від них чи втопитись,
Вирішує завжди людина сама.
