За картиною К.Роландо
Ти знову тут наглядачем з небес.
А я щоніч своє втрачаю пір’я
Між лебедів на озері чудес,
Що бас-ключами вигинають шиї.
Сигара ночі. Попелу зірки.
Але даремно ти чекаєш згоди…
В мені живі живуть іще струмки,
І весь мій біль – на дно, мов камінь в воду…
Несила стане – я відкрию шлюз
І випущу по хвилях із полону
Душі своєї лебединий блюз,
Який співають крила саксофону.
І ти розтанеш, змучено-блідий,
Сигара-ніч ясний запалить ранок…
Лишу росою блюзові сліди
У ритмі шаффл. Впізнай мене, коханий…
Другу добу Інтернет відмовляється пересилати моє захоплення Вашим витонченим смаком і майстерністю. Щиро дякую за насолоду, даровану Вашим досконалим словесним пензлем, та ще в такому чудовому музичному супроводі.
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щиро вдячна Вам, п.Світлано, за таку ласку до мене
так вражаючи підходить до картини...що я аж заніміла... неперевершено...навіть шукала втрачене пір"я на картині...аж поки зрозуміла,що його ВЖЕ- НЕМА...
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну, маю ж я додати щось від себе, аби не було повного плагіату дякую Вам