Всі матері у світі дуже схожі:
Бояться за дітей, їх люблять, допоможуть –
Хай білі, темношкірі, інші матері,
І неважливо, – молоді вони, старі,
Та кожна з них життя дала людині,
І найдорожча їй тепер її дитина.
А які ж різні діти на землі,
Навіть тоді, коли зовсім-зовсім малі!
І перше слово, й перші кроки також різні:
В одних – раніші, в інших – досить пізні,
А коли крила виростуть у них,
Буває, був у мами син і раптом… зник.
Тож хоч давно ти вже поважний чоловік
І досвід маєш, і солідний уже вік,
Прислухайся до тихої молитви мами,
Що йде з колиски все життя за нами,
Даруй матусі часточку тепла,
Щоби в очах сльозинка не жила,
І зацвіте тоді матусина печаль,
І прийде інше вже життя. Стрічай!
І стане небо над тобою голубіше,
І доброти навколо буде більше,
І цінуватиме ще краще власний цвіт,
І не таким жорстоким здасться світ!
27.10.2012.
Ганна Верес
