Місяць, пісок, червоная зоря,
Шум хвиль й пахучих маслин.
Вже за дві стопи від нашого моря,
І все це в купі, до самих судин...
Змістовна частина мене.
Моє тіло - це вся флора та фауна.
Відчувши то раз, вже не мине,
Зовсім поряд є нова аура.
Все... просто впав на спину,
Бо небо манить безоднею.
Тут я зроблю з себе людину,
За власною волею.
А ще я дихав разом з колосками,
І відчув соки життя літнього дерева.
Мав пару слів з двома іжаками,
Став свідком нічного марева.
Того дня, я отримав не спокій,
А бонусом було саме умиротворення
Ось що буває коли одинокий,
Шукає шляхи до самопідкорення
1.06.2015
http://vk.com/sb_poetry
