П'ятий поверх.. Дiм - руїна,
Дверi зламанi скриплять..
На брудних, подертих стiнах,
Шпалери шматтями висять..
З вiкон скло усе побите.
На пiдлозi бруд. Шматки
Меблiв зламаних й розбитих.
Всюди пил й бруднi листки..
Де-не-де стеля упала,
На сервiз увесь розбитий.
Той, що нам подарували,
Й научали лиш любити...
Вiтер люстрою хитає.
Гул. Здiймає хмари бруду..
Бiль, розлуку навiває,
Почуття, що не забуду..
Я пройдуся по кiмнатах,
В головi спливуть часи,
Як любовi мiцнi лещата
В своїх хвилях нас несли..
Коридор.. Брудна вiтальня..
Купи смiттєвИх заметiв.
Пройду далi.. Далi спальня,
Скiльки бУло у нiй "злетiв"..
Скiльки нiжних тих хвилин,
Якi вже не повернути..
У душi вони мов клин,
Й їх нiколи не забути..
Я пiдiйду до вiкна.
Дощ.. Зла iронiя долi.-
Он ти йдеш.. Ти не одна,
Поруч хтось, трима парасолю..
Ви щасливi. Iдете за ручку.
Для вас не iснує нiкого й нiщо.
Ти в обiймах його, танеш гнучко.
За що так зi мною? Кохана за що??
Ти усе що могла зруйнувала,
Ту надiю, яку я так плекав,
Поламала й в асфальт затоптала.
Розвернулась й пiшла. Я ж чекав,
Що повернешся. Й все як колись
Буде в нас. Затишок, спокiй.
Будем кохати, як кохали колись,
Й в любовi пройдемо всi кроки..
Але нi. Он ти щаслива, й тебе не спинити..
Комок у горлi, стисну зуби до болi...
Та, що ж я можу змiнити?
Якщо такий сценарiй у Долi..
