О люба моя! Ти мене пробач,
Що я актор німої сцени.
Коли піду, то ти не плач,
І так вже не вбивайсь з-за мене.
На світі безліч різних див,
Та лиш одне, що я побачив.
Так обійняв та полюбив,
Сердечко ніжне і гаряче.
Твоє кохання душу зігріває,
Краса твоя то є чарівний цвіт.
І знову серце б’ється, калатає,
І знов душа зривається в політ.
Я йду, без тебе життя - мука,
Згадай мене, як спалахне зоря.
Така нестерпна і гірка розлука,
Вона глибока, як мої моря.
Що переповнюють невидимі страждання,
В сльозах, що б’ють , як сильні джерела.
Хіба такого ми чекали від кохання,
Любов на відстані без радості й тепла…
Та знаю, що сильніше за кохання,
На цьому світі нічого не знайду.
Втамуй же поглядом на зорі ти чекання,
Чекай і вір, що знову я прийду.
