Моя країна рідна,
Широкий білий світ.
Їй назва - Україна,
Краса її - навік.
Серед її просторів
Є любий серцю світ:
Верблюжка моя рідна,
В нім друзі мої й рід.
Село моє чудове,
Широке і просте -
І вулиці, і школи-
Усе в нім чарівне.
Місцевість розмаїта,
Такої не знайти,
І люди там привітні
Все вміють берегти.
У кожнім дворі калина,
Замріяна стоїть,
Суниці і малина
Дають наснагу вмить.
Ставки чудові й річка
На радість дітворі.
І горобці, й синички,
Й співучі солов'ї.
І дні збігають швидко,
(Всі люди - трударі).
І вечори привітні,
Й світанки на зорі.
А ще поля безкраї,
І небо голубе.
Історією знане-
Було село і є.
Немає залізниці,
Немає в тім біди.
До нього завжди лину,
Спішу туди завжди.
То їду автостопом,
(Маршрутка підвезе).
Десь проторую кроком,
Село ж бо то моє.
Моя ти, Україно!
Краса твоя - навік.
Моєму серцю рідна,
Душі моєї світ.
