А що я можу? Хіба що стояти осторонь.
Чи просто мовчки корчити гримаси,
Чи стати для тебе найсмішнішим у світі клоуном,
Чи просто ніким для тебе стати.
А що я можу? Я ж елементарно смертна,
Мої слова і дії абсолютно нічого не змінять,
Допоки, ти, дорога мені людино, не будеш здатна,
Безумовно і щиро повірити в власні мрії.
А що я можу, коли ти мовчиш і не кажеш?
Що ж тебе ночами болить найбільше,
Боїшся, що я як і інші зраджу,
Що я належу саме до цієї більшості.
А що я можу? Хіба що шукати виправдань,
Але це вже якось не в моїх правилах,
Я ж просто намагаюся бути щирою,
Не завдаючи тобі додаткових поранень.
А що я можу? Бути поряд і то не завжди,
Говорити з тобою пів ночі про вічне,
При цьому знаючи, що ти не озвучиш правди
І повір, не мені від того ставатиме гірше.
А що я можу? Я по-справжньому ще не жила
І не мені тебе цьому вчити,
Просто ти собі пускаєш сум по жилах,
І забуваєш хоча б іноді радіти.
А що я можу? В моєму житті хаос,
Який розповсюджується наче вірус,
Я згодом казатиму: - ну так склалось
І тут вже ніяк і нічого не зміниш.
А що я можу? Я мовчатиму з тобою,
Коли тобі справді це буде потрібно,
Але так і знай, я не здамся без бою
І в кінці кінців навчу тебе радіти.
