Ступаю по полю квітучому,
І з душею дивне щось коїться.
Так, наче за хмарами – тучами,
Хтось нею уже непокоїться.
Вітер доокруж хвилює жито,
Серце знов кровю нуртує жили.
Спомин приносить те що прожито,
Як ми в юності двоє дружили.
Юність спомин вертає мов зливу,
І ось ми знову дивимось в вічі.
Якось так довірливо і квапливо
Я в жіночі а ти в чоловічі.
Тяжіє, наче спомин цей востаннє,
Вітер не вітер тисне на груди.
Вдивляюся в віки, губи, дихання,
Ще вдивляюся в тебе, всюди.
Спомин щезає так як щезають люди,
Вслід протягую руки від пліч.
Вернуся, дома нікого уже не буде,
Нікого, тільки самотня ніч.
2015р.
