Пам`ятаю чарівний вечір…
Світлі зорі світили згори.
Я тоді закохався, до речі,
Навіть зорі не скажуть, коли.
Чи тоді, коли місяць величний
Нам проміння своє дарував.
Чи тоді, коли дух той столичний
Біля нас нічний вальс танцював.
Закохався я в музику джазу,
У ту ніжну мелодію гри…
Вже відтоді пройшло стільки часу,
Навіть зорі не скажуть, коли.
Дотепер я забути не можу,
Що в ту місячну ніч відчував.
Там і смуток, й печаль ту ворожу
Назавжди я у серці сховав…
Заглушила їх музика джазу,
Ота ніжна мелодія гри.
Вже тоді зрозумів я відразу,
Що вона ніби мрії чи сни…
Ніжні струни вас ніби лоскочуть
І мелодії грають танок.
Запросити до себе вас хочуть,
Злитись разом у дзвінкий струмок…
Вони грають і ніжно, й ласкаво
Заворожує слух кожен звук.
Барабан зазвучав так яскраво,
Я вловив кожен ритм, кожен стук.
Той пестливий танок білих клавіш,
Ніби в серці моєму заграв.
Я тобі розкажу, хоч ти знаєш,
Що в ту місячну ніч відчував…
Па`мятаю чарівний вечір,
Світлі зорі світили згори.
Я тоді закохався, до речі,
Навіть зорі не скажуть, коли…
Закохався я в музику джазу,
У ту ніжну мелодію гри…
Вже відтоді пройшло стільки часу,
Навіть зорі не скажуть, коли…