Стихає прелюдія ночі…
Маленька панно…
Ти спати не хочеш. Ти просто ідеш у ніч.
Зливаєшся з нею, бо завтра отак тюльпанно,
малиново, сонячно, трепетно, просто органно
світанки зніматимуть втому
з тендітних пліч…
Бо завтра розчинишся знову
десь посеред люду…
Мелодію ночі забудеш… забудеш!… і все…
В чиїх же руках опинилась твоя лялька Вуду
ти знати не знаєш…
тебе течія несе
Вуду...тут головне правильно наголос поставити, та все одно не наші традиції. Наше - лялька-мотанка берегиня роду, не віддавай її нікому Наталочко
Тримай, якщо згубила
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ой,Наталя,які наголоси...наголоси як потрібно,так і поставимо... Щиро дякую тобі за лялечку
Треба перестати бути лялькою в чиїхось руках. Треба нарешті...
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о...саме так...тому я і залишаю для себе простір для маневрування майже у кожному вірші...тобто по змісту не визначено чітко,що саме являє собою оця "твоя лялька вуду"..це може бути,як лялька,створена руками самої ЛГ,а також може бути лялька,створена кимось для ЛГ...читач має можливість вибирати для себе один із варіантів...іноді так закінчуються кінофільми,коли закінчення настільки розмите,невизначене,що кожен дописує його сам...Щиро вдячна ВАМ за небайдужість,Крилата