Тихий Умань, парк Софії, рідний інститут,
Тут і зими були сніжні, літо - з громами,
За конспектами спливали дні щасливі тут,
А на випуск всі ставали агрономами.
Поміж парами на каву – мало не святе,
Не дай боже запізнитись – будуть пропуски,
А в період літніх сесій все навкруг цвіте,
Якщо дружно загуляти - то під оплески.
Чорне море, Рибаковка, острів Березань,
Ах, роки були студентські - ви у пам’яті:
Теплі ночі, милі очі, жадоба до знань,
А сьогодні перед храмом як на паперті.
Десь у тих вісімдесятих залишився слід,
Ми також ходили цими коридорами,
Наче вчора, а майнуло тридцять зим і літ,
Наче сонце заховалось десь за шторами.
Ах, роки, роки гарячі, яблуневий цвіт,
Всі щасливі, що зустрілись і побачились,
Дай нам боже в сіті жити ще по стільки літ,
Щоб у волю нагрішити і пробачитись.
Тобі шана, альма-матер і низький уклін,
Хай киплять нові ідеї як у кратері,
Ще в строю з вісімдесятих той наш студзагін,
Ще стоїть перед твоїм Червоним Прапором.
ID:
591180
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 02.07.2015 08:24:12
© дата внесення змiн: 02.07.2015 08:24:12
автор: kalush
Вкажіть причину вашої скарги
|
