Народилось дитя -
перші промені, запахи, звуки...
Дарувала життя
і збентежену душу дала.
І колиска моя -
твої ніжні натомлені руки -
І надія моя, і відрада мала...
Я росла,як верба:
щебетала,а часом хворіла,
А жіночої долі
за весною летіла весна...
Ти плекала мене -
і робила, робила, робила -
На заводі і в полі
одцвіла твоя врода ясна.
Як ішла за труною,
я просилась, маленька, на руки:
Тато згас молодим -
через роки догнала війна...
Наче посестру сиву,
ти стріла холодну розлуку -
У жалобній хустині,
самотня, гірка і сумна...
Вчила квіти плекать,
вишивать мене, мамо, учила,
Шанувати людей,
промовлять найдорожчі слова,
А як заміж ішла,
рушничок мені - долю стелила,
Щоб щасливою в світі
була твоя люба дочка...
Жінка свого народу,
чия доля - війна і розлука,
Вічна праця важка,
почуттів і страждань глибина...
Вашим іменем, мамо,
я назвала маленьку онуку,
Щоб продовжилась роду
і любові співуча струна.