Ось і її житті наступила полоса. І нарешті біла. Довгі розмови по телефону, смішні смс, прогулянки нічним містом. Обоє обожнювали каву та солоденьке. Однакова музика лунала в наушниках. Обмінювались книгами та новими фільмами. І так було добре.
Літо наступало весні на хвіст. Ставало все тепліше і Віра розуміла, що навчання закінчується і вже нема приводу, щоб залишатись тут. Обов'язково треба найти цей привід, щоб мама нічого не запідозрила. Бо 3 місяці без нього, його очей і посмішки будуть пекло в прямому значенні цього слова.
- Мань, придумай щось, ти ж голова. - благала Віра.
- Ооо Боже, ну що тобі придумати?!
- Причину. - тихенько відповіла дівчина.
- Хм, що б таке... ааа шукай роботу! Я геній. Знайди роботу і скажи мамі, що лишаєшся тут, що це хороша практика та ще й гроші отримуватимеш.
- Манька, я тебе обожнюю. Знала, що ти щось вигадаєш. - і цьомнула її в щоку.
Так, тепер головне знайти роботу. Лишився тиждень. Де там мій ноут?
Цілими днями Віра те і робила, що рилась в інтернеті в пошуках роботи. Все не то, все не то. Не думала, що буде так важко. Набрала Ігора. Може він щось порадить.
-Алоо, невже скучила?- почула в трубці.
- І не мрій, маєш для цього Віку.
- Не маю. - відрубав Ігор.
- Та не прикалуйся, ти чого?- не зрозуміла Віра.
- Та нема. Розійшлись ми.
- Як? Чого? Чого ти мені не позвонив?- здивувалась.
- Немав часу, бухав. - намагався віджартуватись Ігор. - Так чого ти звониш?
- Ай, почекає. Розкажи мені все.- намагалась розговорити його.
- Потім якось. Вивалюй,що хотіла.
- Та я роботу шукаю, на літо, думала поможеш, підкинеш якісь ідеї.
- Ідеальний для тебе варіант. Знайомий має ресторан, потрібен піаніст. Друг викабелюється, посеред ресторану білий рояль виставив, а музиканта найти не може. Ось тобі ідея. Записуй номер.Адресу пришлю смс. Папа. - Віра не встигла нічого вставити, ні слова. Щось тут неладне твориться. Треба буде провідати Ігора на днях.
