« Корсети, плахти, шаль, вуаль –
було, колись, було...»
Із пісні
Аби повчати і учити,
як то укоськати сусід,
була і є радянська свита,
соцреалізм – картина бід
або – колоратурне сито.
Воно й лишається у Раші.
Перейняла лиха душа –
правонаступниця чужа
усе і наше, і не наше,
і па-де-де, і антраша.
Їм Україна – не французи.
А як же! Служимо орді
і помагаємо Союзу...
Забули Англію і Юза...
Але питається тоді,
чого плюєте на кордоні?
Чого радієте, совки,
і потираєте долоні?
Рублі, авоськи і болоньї
уже не вернуться таки.
Але рядами поріділий,
себе показує у ділі
не тільки пролетаріат,
але і недорусофіли –
пани жидо́ве типу ґафт.
Безрукови дійшли до ручки.
Озлоблені боярські штучки
і наш купований бомонд:
кобзони, лораки, сердючки,
які «воюють» за народ.
На що уже афганські духи,
а й ті усвоїли урок.
Закрийте рота на замок!
Азіро-яникові шлюхи
не заробили на пайок.
За що воюєте, гонимі
і небесами, і людьми?
І на Русі немає Риму,
і на Дону – яса пітьми.
Чого біснуєтеся, гади
і ретрогради із руїн?
«Чай, не катюши» – ваші «гради»
і наший Київ – не Берлін?
Ачей не чуєте, убогі
душею підлого совка,
що наша доля не така?
Війна уріже ваші роги,
і на шляху до перемоги
вона ще вріже гопака.
Та яка війна? Порошенку ж "нормандська четвірка" заборонила воювати. І гроші на війну з Донбасом Європа більш не дасть. Тепер Україна, якщо не розкраде останнє, що залишилося, може якось викрутиться.
I.Teрен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Те, що Порошенко, як раніше Ющенко за рахунок Юлі, виторговує собі наступну каденцію за рахунок продажі Путіну Свободи і правого сектору – секрет Полішинеля. Тому дійсно, яка там війна, коли Мінські закулісні домовленості будують авторитет ініціатору мирного врегулювання здачі українських позицій. А Україну не треба робити унтерофіцерською вдовою. Висікти саму себе – це прерогатива Росії.
і таки вріжемо гопака...бо" ми народ, якого правди сила ніким звойомана ще не була ..."класик знав, що говорить.
I.Teрен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
З позиції класики Ви уточенюєте акценти, як би мало звучати. І не дивлячись на неоднозначність думки в останніх рядках кожен вдумливий читач дійде до такого ж висновку.