Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наташа Марос: ЗАПАХЛО ДОЩЕМ… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Любов Іванова, 12.10.2017 - 21:34
Повернулася разом з цими рядочками у своє дитинство... у свої спомини... Таке все недосяжне і нездійсненне...далеке, але безцінне..
Наташа Марос відповів на коментар Любов Іванова, 12.10.2017 - 21:39
Щиро дякую Вам, Любочко, - це так...
Systematic Age, 25.03.2016 - 20:59
Ну чому так? Чому мене завжди чіпляє на темі дощу? Ну не можу втриматись! Наташа Марос відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
........Бо це - дощ!!! Дякую!!!
Світлана Моренець, 19.01.2016 - 21:16
Дуже щиро, від душі, гарно написано. Так до болю все знайоме, аж защемило...
Наташа Марос відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам щиро!!! Вибачте, не побачила...
Калініченко Максим, 26.10.2015 - 00:06
Дивовижно написано Кожен рядок поступово змушує поринути й у власні спогади, і Ваші так яскраво зображує. Натхнення Вам Наташа Марос відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам за таку оцінку!
Іванна Западенська, 25.10.2015 - 22:33
Як же ж гарно і щиро написано!)) Просто супер! Дуже сподобалось)) Так зворушливо, торкає за найглибші місцини душі, за усі її струни і грає таку відому мелодію - мелодію дитинства))) Браво!)) геометрія, 25.10.2015 - 22:32
Дитинство було босоноге й голодне,..ваш вірш прочитала і все ожило: дощі і калюжі, і ноги холодні,.. неначе учора усе те було... брама, 25.10.2015 - 20:51
Я не знаю, скільки тобі літ, хто ти, що ти; і не хочу знати. Для мене, ти людина, що зворушила в мені давно забуте. Поважаю
Ганна Верес (Демиденко), 25.10.2015 - 19:24
топчемо землю чужими слідами,Де, часом, дитинство покличе на мить... І мене ваш вірш покликав у дитинство, і ми бродили в теплій воді і т.д. Спасибі Наташо. |
|
|