Зима і дощ... Хвилини за спиною,
І вічності відкрите вже крило,
Мене немає поряд із тобою,
У тебе є лише сухе вино.
Нас не руйнують кілометри,
І відстань то лиш часу плин,
Тобою пахнуть долі сантиметри,
І ми думкам зливаємось в один.
Та знаєш, я не можу думати про тебе,
Бо душу й тіло рве те почуття,
І жити я не можу так без тебе,
Бо мучить часто те моє чуття.
Ти знаєш, відкрию таємницю,
Я випита до дна твоїми діями,
Ти п’єш безжально, як криницю,
А я живу лише своїми мріями.
Я дихаю дивним повітрям,
Яке так часто пахне тобою,
Але, чуєш, не вір їм!
Я завжди буду з тобою!