А чом мені боляче так,
Що ти не прийшов укотре?
Що не подзвонив...та й навіщо
Коли відлетів же літак,
Коли насміявся попри?..
А чом розірвала ущент
Всі фотографії, безум?
Коли не кохала...найвище -
Не розпач, не туга, а щем,
Торкнувшись, вклонився лезу.
А чом повернувся, коли
Я вже зачинила двері?
Неспокій, чи знову самотність?
Гучні закотила бали -
Фрагменти яких містерій?
А чом мені пусткою скрізь,
Коли колисає тиша?
Виспівує хтось: незворотність...
А ніч за вікном ще глибша
І хочеться гримнути: злізь!
А чом мені боляче так?
Зчорнілої крові згусток
Сильніше розверзне безодню...
Дістати світи із пусток?
Квиток на столі, а відтак...
Не розпач, не туга, а щем...
Торкнувшись, завис на лезі.
А чом повернувся, коли
Я вже зачинила двері?
Образно, сильно! Ви талановита, а такі люди завжди страждають. Може, це тому, що мають вразливі душі. Але це закономірне явище, бо черстві душі не пропустять через себе глибокі почуття. Але Ви ще й жінка, а ми сильні. Згадайте ту саму Лесю Українку. Тримаймось!!!
Ліна Ланська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Талановита,це занадто.Але вклоняюсь Вам за тепло та щедрість Вашої душі.
