Лечу,лечу,втрачаю страх,
минаю біосферу,втягнуло
два...чотири рівні вищі,вищі...
Тут не своя я,й не в гостях,
тут чистка душ,а Рай?...
Рай?,вище,вище,вище!...
Тримає Ангел п"ять мою
Хрусткі й легенькі пальці,
А за плечима крила із пір"їн,
Тут невагомість й не турбує
турбулентність.
Десь крики,плачі і печаль
Скресались у вогні пекельнім...
Над пеклом Ангел показав,
Минаєм попілище гірке.
Відкрив обійми райський сад,
А Сяйво,Сяйво,Сяйво!...
і тисяч сонячних палат
Ніхто нікому тут не ворог.
Тварини,птахи,плазуни всі разом,
Блаженство,спокій і псалми
Плекають душ чистивих...
Не знаю подив мій чи страх,
Мій Ангел розірвав...
Лети додому,сповісти,
плекайте долі врізблені в світи,
щоб вам відкрилось Сяйво.
Я, коли заходжу до вас у гості, завжди трапляю в якийсь абсолютно невідомий світ. Такий складний і цікавий, немов лабіринт з розкішними садами. А замість нічних ліхтарів - світлячки ваших слів. Літайте... Літайте завжди. Дякую за ваш Всесвіт.
Плискас Нина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Добридень,Юліанко.Рада,що тобі сподобалось,моє щире дякую за розуміння.
Робота витискає час для писання,благо,що ще просто є думки.Вдалого тобі вечора. А Всесвіт, він у нас,ми у ньому,ти його також піщинка.