Сльоза́ми ти собі не допоможеш,
Не думай, що щось зміниться опі́сля.
Сама собі цим гірше робиш,
Вмикаючи на повтор найсумнішу пісню.
Жалітись людям на своє нещастя -
Вбивати фортуну ледь не назавжди́.
На себе лише ти́ насилаєш всі прокляття,
Все буде добре, лиш трішечки зажди́...
Вночі чи вдень - не так уже й важливо,
Закинь свій сум кудись за о́брії.
Нехай страждання змиє люта злива,
Всі свої думки́, які були весь час недобрими,
Відпусти, залиш і не шукай ви́нних.
Не плач на людях - тебе не зрозуміють,
Лише осудять, ви́сміють і згні́тять.
Цей люд жорстокий, але це все́, що вони вміють,
Обізвуть, заб'ють і навіть не помітять,
Як їх життя зненацька промайне у голосі́нні.
