Коли наспівує камін свою хрипку й повільну пісню,
А полохливий все вогонь, приводить в рух оживші тіні,
Тебе захоплює в полон, без оголошення й зненацька,
Казковість магії пітьми й чарівність полум’яна танцю,
І так спокійно на душі, так просто й затишно на серці,
Що заворожено сидиш, окутавшись стареньким пледом,
Й смакуєш вкотре вже коньяк, згубивши в пломені свій погляд,
І хай десь там ще вітер дме, а хмари в тьмі неволять зорі…
