____________________________
Влада Врі́ттри надмогутня.
Століття. Два. А ось вже три
міраж все плине про майбутнє
і смерть прошіптує вітри.
Ані краплини з неба рясно,
грозо́вих хмар не чутно... Ні.
Грунти із виду — біле пасмо,
що накипає вдалині...
І люд весь в муках, у ярмі.
В молитвах богу — їх життя,
бо без води, неначе в тьмі...
Без сліз — не буде каяття...
Але не бачить бог провину
людського роду в цій землі.
Тут є лиш Врі́ттрина рутина,
що грає смертними в імлі!
Настане день — Індра́ засяє.
Життя відродить. Вдарить грім
і Врі́ттра-змій весь гнів пізна́є,
упавши... кланяючись всім...
А після страти — буде св*ято.
Індра́ ударить в небосхил —
і зросить землю заповзято
дощем зі світлих своїх жил.