Нескінченні простори в тумані,
Зелень лісу, річок глибочiнь,-
Це моєї країни омани,
Це із серця безкрайняя синь.
Розгорнулась в степу і у полі,
Серед жита волошок розмай,
Все співаєш про вільную долю,
Про закоханий в степ небокрай.
Рясно кров'ю довіку полита,
Все цвітеш серед всіх ворогів;
Твоя доля в серпанки сповита,
Що з Дніпрових тече берегів.
Ти Андрія святою рукою
Народилась в часи небуття
Для синів, що ідуть за тобою,
Що за тебе поклали життя.