Чужий
Ти став такий чужий, чужий…
І серце моє ніби оніміло…
Останній біль став тугою п’янкий,
Душа поранена до дна вся посивіла.
Ти цілував мене зимовими вустами –
Я не могла збагнути почуттів…
Невже колись ми пристрастю палали?
І наші почуття не знали берегів…
Пробач, що я не зберегла любов,
Що для кохання я не виростила крила,
Що в жилах більше не буяє кров,
Що не покличу більше я тебе, мій милий!
07. 04. 2015 м. Львів автор Наталя Калиновська
