Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ганна Верес (Демиденко): Жила моя родина так (Присвячується бабусі Лободі Варварі Йосипівні) - ВІРШ

logo
Ганна  Верес  (Демиденко): Жила моя родина так  (Присвячується  бабусі Лободі Варварі Йосипівні) - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 4
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Жила моя родина так (Присвячується бабусі Лободі Варварі Йосипівні)

Ганна  Верес  (Демиденко) :: Жила моя родина так  (Присвячується  бабусі Лободі Варварі Йосипівні)
Була у нас бабуся Варка,
Сувора й добра господарка,
А доля випала тяжка.
Репресія була така:
Людей невинних забирали,
Тож багатьох не обминала
Та кара Божа, чи людська –
Тут не дізнаєшся й зблизька.

Іваном чоловіка звали,
Трьох діток вже на той час мали:
Миколу, Машу і Фенюшу.
Здавалось, вирвали всю душу,
Коли арештували Йвана.
За що? Чому? Вона й не знала.
Залишилась з дітьми одна
І випила тоді до дна
Гірку ту чашу удовину,
Бо чоловікову «провину»
В суді не сила довести,
Хоч і не винен зовсім ти.
Ярлик дали, що «враг народу» -
Прощайте діти і свобода.

Були б забрали і бабусю.
	Сусід подумав:
- Хоч боюся,
Та заступлюся за сусідку,
Такі ж малі ще в неї дітки.
Вони ж в неволі пропадуть.
І виклав думки в чому суть.

Отож Івана як забрали,
Бабусю доля так карала
І вздовж, і впоперек, і навхрест –
Ніякий дактиль чи анапест
Не допоможе розказати,
Як серце стали дорізати
Отим клеймом – «враги народу»
Трудилась, бо така вже зроду,
Діток ростила, як могла,
Колись відмінниця була
(Із першого прийшла у третій).
Тепер же гляне на портрети
Свого Івана й тихо плаче.
А в хаті злидні такі скачуть:
Ні хліба вдоволь, ні картоплі.
Казала:
- Мало не подохли
У голод діточки і я,
Та вижила таки сімя
В голодній і холодній хаті,
Й ніколи не були пихаті
Мої дівчатка і синок
Такий важкий вдови вінок!..

І діти теж були трудящі
Ніколи не питали, нащо?
Про батька на людях мовчали,
А дома іноді звучало
Ридання матері всю ніч,
Бо нічим витопити піч.
Так і жили. А в душах рани,
Вони страшніш, ніж в ветеранів
Війни, бо ті частіше заживають,
Або ж людину умертвляють.
Душа ж бо вічна й рана теж,
І мукам тим немає меж.

А потім ще й війна проклята
Замалом не спалила хати.
Миколу теж на фронт забрали
Бабуся з дітьми виживали,
Як доведеться; працювали,
Та мало що від цього мали.
Син не вернувся вже в село –
Багато горя там було –
Знайшов собі хорошу пару
І опинився в Краснодарі,
Сім'ю він мав там теж чудову,
Та зараз не про це є мова.

Бабуся з дітками тепер
Вже   будували СРСР.
В Донбасі працювала Маша
На шахті, адже була старша.
І хоч важкі ці дні розлуки
Її потрібні були руки.

А Феня з мамою жила,
Допомагала, як могла.
В колгоспі вдвох вони трудились,
Та мозолями лиш гордились,
А потім вийшла заміж рано,
Та та страшна душевна рана
Ні, ні, та все ж і нагадає,
Що справедливості немає.
В труді життя все провела,
Життя нам з братиком дала,
Учила тата шанувати,
Була не просто мама – мати:
Робити вміла всяке діло –
Пекла, варила, рукоділля
Її було, ну, краще всіх,
Навчала нас, що красти – гріх,
Обманювать, ледарювати,
Нещасним треба подавати.
Така була ця диво-жінка;
Нема живої, і так гірко,
Що кращі люди вибувають.
Для когось це життя триває
І значно довше. Так вже є,
Що кожен прожива своє.

Бабуся й внуків ще ростила,
Жила вісімдесят чотири,
Була напрочуд добра, мила,
Та під кінець життя стомилась.
Івана теж не дочекалась,
Та за межу коли зібралась,
Тоді нам розказала все,
Щоб знали й пам’ятали це,
Щоб не повторювались біди,
І не страждали ми і діти.
Про дідуся лиш спогад маєм,
Могилку й досі ще шукаєм,
В архів звертались не один
Від наших, від обох родин,
Та відповідь одна – єдина –
Немає даних про людину,
Мабуть судила його «тройка» -
Чи можна витерпіть це стойко?

Тепер ми мислим по-другому
І повторитися такому
Не дай, Господь, ніколи в світі,
Коли НКВД–шні звіти
Рапортували, скільки взято
Тутешніх «ворогів завзятих».
Ось так буває у житті:
Є повороти, ой, круті!
Хай буде рівний шлях у нас,
Ніколи не прийде той час!

Ганна  Верес. 

ID:  634959
Рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 11.01.2016 12:58:38
© дата внесення змiн: 12.01.2016 11:50:06
автор: Ганна Верес (Демиденко)

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Наташа Марос, Валерій Вітер, Світлана Крижановська
Прочитаний усіма відвідувачами (1780)
В тому числі авторами сайту (16) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

ПВО, 12.01.2016 - 11:54
Я майже те саме пережив. Єдине, що вдалось зробити - це відшити їх зі своєї сторінки. Ось сторінка Юхниці: можна з ним порадитись:
http://www.poetryclub.com.ua/evgen.php
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Попробую. 16 17 21 22 22 ny5
 
12 16 17 25 25 flo26
Чудовий, правдивий, проникливий вiрш, Ганночко!
Пригадую розповiдь родичiв: у 1935 роцi заарештували (разом ще з багатьома людьми) чоловiка, вiн мав дружину й декiлькох дiток, старшому було тодi 15 рокiв. Напередоднi початку вiйни його дружина отримала офiцiйне повiдомлення: мовляв, помер Ваш чоловiк вiд хвороби у таборi НКВС. Але, через декiлька десятилiть їхнiй онук зумiв "улiзти" в якiсь архiви. I з'ясував, що нiякого "табору" не було. Насправдi його дiдуся та ще багатьох розстрiляли майже одразу пiсля арешту...
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Міку. Усе могло бути. Я писала не в один архів: і в російський, і в наш, писала навіть Наливайченку в 2004 році, коли той став головою СБУ, відповідь прийшла, що даних немає, очевидно, судила "тройка".
Дякую Вам щиро. 16 16 17 19 22 22 ny5
 
ПВО, 12.01.2016 - 00:30
Бог завжди вимагає від людей наводити порядок у себе вдома і в своїй країні. І не думаю, що Він провчатиме телепнів, якщо люди це можуть зробити самі. Навпаки, дуже гнівається, коли люди проявляють легкодухість до кощунників.

Якщо треба гадину гнати під три чорти, ми повинні це зробити. Якщо Ви знаєте, як це зробити - я згоден прийняти в цьому участь.
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Справа в тім, що я не знаю, що з цим робити. Якби знала, уже б діяла. Я коли входила в цей клуб, знайомилася із правилами, де було зазначено про толерантність при коментуванні чужого твору. А коли плюють на нас усіх, матами пишуть, то це що? Коли я тактовно попросила В. Кирилова (за11.01.) подумати де він є і для чого, то він, здається так нічого й не зрозумів, мовляв, на Заході ще й не таке бува.
Я взагалі думала, що наш клуб - авангард прогресивних людей, котрі мають щось зробити не лише для розвитку літератури, а й для культури загалом.
16 16 17 17 19 22 ny5 Мені цікаво тут, а ложка дьогтю таки присутня.
 
ПВО, 11.01.2016 - 23:55
12 12 12 Гарна праця. Легко у Вас так виходить, наче звичайна розповідь. Читається легко і зацікавлює. Ще й цінно, як історичний документ.

Просити хочу Вас розділювати на розділи або стовпчики- щоб легко читалося.
Дякую.
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Вікторе. Врахую.
Які ж таки нелюди оті Кирилови, Алєчки, Марсіани! Це позор для нашого клубу. Зайдіть на сторінку Віктора Кирилова (десь останні твори), як вони поносяться собою, що, мовляв, їх і мало, але багато вони важать. Це ж ми, українці, дозволяємо себе так принижувати. Вони відкрито насміхаються над нами. Чекатимемо, поки їх Бог накаже?
Ви ж розумний чоловік. Давайте боротися хоча би за нормальну лексику, а вони не здатні написати щось пристойне. Може, варто звернутися до Євгена Юхниці як засновника цього сайту? Як Ви думаєте?
16 16 17 19 22 22 ny5
 
12 Сумно і трагічно. У цьому вірші Ви описали не лише важку долю власної родини, а й багатьох інших на їх прикладі... Це НАША історія! Браво, пані Ганно! І я прихоплю, щоб пам'ятати... 23 23 23 16
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Світлано! 16 16 17 19 22 22 ny5
 
17 17 17 Про таке треба писати. Про це треба пам'ятати.
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі. 16 17 19 22 22 ny5
 
ДУЖЕ ГАРНО, ВКЛАЛИ ДУШУ, ДЯКУЮ ! 12
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Надю. Поезія - душі це пісня. 16 16 16 22 22 19 ny5
 
Валерій Вітер, 11.01.2016 - 18:48
Беру. Вибачте. give_rose
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не варто вибачатись, я розумію, що могло машинально так трапитись. Головне, що читаєте. Дякую Вам. 16 16 16 19 22 22 give_rose
 
РОЯ, 11.01.2016 - 17:38
Добре, що не не даєте піти в небуття минулому, хоч і гіркому... Наука для праправнуків! 17 flo12 flo12 flo12 16
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кожному поколінню і кожній людині - своя місія. Так має бути. 16 16 16 19 22 22 ny5
 
геометрія, 11.01.2016 - 16:23
Дякую, Ганнусю, це поема і про мою бабусю!..
Таке й вона пережила і в шістдесят від нас пішла...
12 12 12 girl_hospital ny1 31
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Валю. Це типові образи наших жінок у 30-ті роки, чоловіки яких розуміли всю гнилість сталінської системи і виражали свою незгоду з тим.
Дякую Вам за візит. 16 16 16 17 21 22 22 ny5
 
Валерій Вітер, 11.01.2016 - 14:30
12 12 12 give_rose give_rose give_rose friends 16 hi
Обираю.
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Валерію. Але ж не обрав. 16 17 19 22 22 ny5
 
Наташа Марос, 11.01.2016 - 14:25
Гарно, стисло, зрозуміло - про родину наболіле...
Давайте частіше згадувати і пам'ятати про те лихоліття, щоб не повторилось більше ніколи...
31 17 16 17 16 17 16 17 16 17 16 17 17 31 flo31 flo31 flo31
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме так. Такі твори - це пересторога на майбутнє. Д 16 17 19 22 22 ny5 якую.
 
Юлія Нова, 11.01.2016 - 14:01
Дуже гарно написано і цікава історія!!! 12 12 flo06
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Юлечко. 16 16 17 19 22 22 ny5
 
17 "Немає даних про людину", ніби й не було - от що таке машина смерті... Добре, що пам"ятаєте. Дякую, що розповіли. Страшно подумати, скільки було тих жертв репресій, аби нагодувати людожерів та душогубів.
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Лєночко. Я поки була малою, в сім*ї якось ця тема замовчувалася, а тепер більше дізнатися ні від кого.
Так іноді буває в житті. 16 16 17 19 22 22 ny5 Дякую за розуміння.
 
Гарний спогад про минуле. give_rose
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Скоріше гіркий. 16 16 17 22 22 ny5 Дякую.
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: