1.Мій милий куточку, оазисний раю,
До тебе спішу із далеких доріг,
І кожного разу на мить завмираю,
Ступивши на твій благодатний поріг.
Приспів.
Тут м"ятою пахне, гірчить полинами,
Задивлені вікна на річку і бір,
І пам"ять дозріла, немов із туману,
У спомини шлях прокладає собі.
2.Країно казок і років безтурботних,
Мені ти наснилась в далекім краю.
І буду я цим дорожити допоки
Покличе на іспит Бог душу мою.
3.Не жаль, що літа пролетіли мов коні,
Що іноді стомлене тіло болить,
Печально, що матері теплі долоні
Моїх не торкнуться хоча би на мить...
Так, Леонід Нечипорук - чудовий лірик. Корифей. Але з справжнього Таланту брати мірки, вважаю, безглуздо... Ви талановиті по-своєму, він - зі своєю самобутністю. В юності мені дядя Шура, батько мого покійного друга дитинства Івана Ткалі (вбили в армії на строковій службі), казав " Запомни Миколо - кожна людина на щось здатна і чогось варта. Кожна, запомни"...
Рідний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Миколо, цей чоловік схвально відгукувався на мої пісні, тому, я якось йому запропонував вірлижче завжди пізнавальне і корисне. Дякую за коментар.ш. Вийшла пісня, яку мав співати я, але душевність його демо версії перевершила мої сподівання і я настояв, аби саме він виконав пісню. Знайомство б
...ДУЖЕ... 
Тримаймося! 
