Чи то приснилося мені,
Чи то привиділось неначе,
Та хай в видінні, хай у сні,
А все ж таки я це побачив:
«Довкола рух буремних хмар
І вітер б’є в моє обличчя,
Десь грім до блискавки пристав
Й лякає птиць, що піднялися,
Та хмурить небо на біду,
Дощі збираючи до бою.
Дивлюсь на все й як птах лечу,
Не зрозумівши, що зі мною
І пробирає лютий страх,
А темінь очі застилає,
Благаю Господа щоб спас,
Серед негоди не вмовкаю.
Аж врешті якось стихло все,
Не стало блискавки і грому,
Ліг промінь поміж хмар додолу,
Тут подивившись вниз затерп,
У грудях щось заколотило,
Я бачив гори, бачив степ,
Лани і ріки серцю милі,
Садів весняних ніжний цвіт,
Буяння трав, гірські потоки,
Озер непізнану блакить
І моря гребені високі,
Міста і села, в них церкви
У дивнім сяйві позолоти,
Великі ріки і мости,
Дністра каньйон, Дніпра пороги,
Ліси й поля де дух землі.
Вдивлявся я і так радів,
Що все довкола гарне й рідне».
Моя сердешна Україно,
Я знаю, все це була ти.
Мій краю, моя Батьківщино!
Хай це лиш снилося мені...
ID:
639416
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 28.01.2016 22:14:11
© дата внесення змiн: 25.02.2017 17:54:50
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ
Вкажіть причину вашої скарги
|