ptaha
Паперовий змій
Розкришивши в небі лід,
взявши радість на крило,
паперовий змій летить
білим птахом за вікном,
залишає слід у весни -
до мого дитинства шлях,
де з Мізинчиком Телесик
чумакують по степах.
Рветься паперовий птах,
ніби просить: не тримай.
Тане цяткою в літах:
- Повернуся! Виглядай!
Залишає слід у весни -
До мого дитинства шлях.
Вже веде синів Телесик
Десь по сонце на стовпах.
-----------------
горлиця
Де ж ти доленько моя
Де ж ти доленько моя,
Де стежини щастя слід!
Крутиш шлях мого життя,
Мить весни і знову лід!
Чом весна така коротка,
Блисне променем в саду.
Під вінець пішли дівчатка,
У них щастя, а я жду!
Нічка, плахта, темнота,
Поховалися зірки.
Щастя пташкою літа,
Там де сховані роки.
Стукає зима, не в жарти,
Сипле снігом навкруги.
Та журитися не варто,
Ще прочищу береги!
-------------
Білоозерянська Чайка
Співає юність
В струнах ніжно плаче дощ,
Перебором кличе знов
В спогад серця - сльози площ -
В нашу втрачену любов.
Ро́ки - птахи перелітні-
Тануть вирієм в очах.
В них - кохання нерозквітле,
ще купається в дощах.
Разом - змоклі ти і я,
Прошу хмару: не розтань,
Бо кохання-янголя
Б'ється в краплях між світань.
Грай же дужче, гітаристе,
Щоб веселка в небокрай.
Почуття юнацьке чисте
В дивних нотах нагадай...
...Серце струни рвуть пробач...
Краплі, мов серцебиття.
Під гітари срібний плач
Розгубили почуття.
Та звучать гітари струни
У буденності речах.
Ти прислухайся: то юність
Нам співає у дощах.
Щиро вдячна, пане композиторе, за чудову мелодію. З повагою. 
як приємно... дякую 
