Закінчується літо… Останній день тепла
Нам подарує знову жовта осінь.
Ми йдемо далі: я і самота,
Нам добре вдвох жилося разом досі.
Лиш літній дощ… Він завжди падав там,
Де зорі в снах змальовували ранки,
Самотня ніч у тисячі ночах
Блукала вдень, немов би у світанках.
І синя даль… Вона завжди мене
Манила за собою у дорогу,
Колись давно я бачила тебе,
Тепер я бачу лиш пусту тривогу.
Ну ось і все. На згадку лиш мені
Залишить літо спогади про тебе,
А я прийду, прийду як навесні,
І знову дощ впаде тобі із неба.
