***
«В своїй хаті й своя правда» – учив нас Кобзар,
Та не чули, мо забули, прийшов мабуть час.
Панувати хочемо, розумом чужим живемо,
Мову свою учимо – мов з нагайки йдемо.
Ой, Тарасе, сором дикий охопив мене,
Бо вкраїнці всі безликі, слава нас жене.
Ярмо, про те, яке казав ти, несемо,
Болить усе, спина ломає, та ідемо.
Прикро, важко, та такий талан
Ковиляєм і несемо рабський ми жупан.
В своїй хаті вже давно воленьки немає,
Вся Європа за невдах наш народ вважає.
