Панно, не треба хмуритись
Слізку затріть, умийтеся.
Нащо до хмари тулитесь?
Краще із вітром злийтеся.
Онде весна – гайочками.
Сіє тепло крізь ситечко,
Ґрунт напува струмочками,
Щоби родило житечко.
Скоро квітки піднімуться,
Ряст із землі потягнеться.
Нічка і день обіймуться,
Сонце у силу вдягнеться.
Панно, не хмурте брівоньки.
Сум розчешіть гребінчиком.
З неба напийтесь віроньки.
Мрії прикрасьте вінчиком.
Вінчик – вінок з квіток.
Так пестливо-ніжно... Класно! У другому рядку, на мою думку, краще б звучало *зітріть* замість *затріть*... Але це лише моя суб'єктивна думка. Вірш все одно чудовий!