Не відболить війна для тих,
кого нема,
Котрі сидять по ліву руку Бога,
І просять в нього, щоб прийшла весна
І проросла священна перемога
Із крові їх.
Війна не одпече:
Осколки міцно врізались у тіло.
І побратим ,
підставивши плече,
Не витягнув…
А поле болем біле…
Не відростуть обрубки рук і ніг,
Їх не замінять дорогі протези —
Хто пів життя
згубив на цій війні,
Не слухає новин брехливі тези…
І не замінять матері синів
Меморіали, тесані з каміння.
Вони холодні,
як прожиті дні
В самотності.
Обрубане коріння
Малих дітей.
За що держатись їм?
За Батьківщину?
А вона їх знає?
Байдужість влади згірше всіх боїв,
Та це до часу — все в житті минає.
Лише війна для нас не відболить…
гарна річ. справжня річ. від серця і мудрості (а на світлині - такі молоді ще, юні навіть!)
і, перепрошую за слово - "зроблена" на славу. від бога талант маєте. - не розгубіть в світі меркантильному!
Надзвичайно чуттєвий і проникливий вірш - крик серця і душі. Боляче чути такі речі. (читачам важко читати, а герої твору це все пережили і переживають досі )
P.S. "дорогІ протези"