Я не живу як ляже карта,
Не вірю в фатум і догмати
І «светлый день – восьмое марта»
Для мене вже не зовсім свято.
І не тому, що я на чари
Не так охочий вже жіночі,
А лиш тому, що яничари
Мене дурили поза очі.
Жіночу вроду зретушили,
Завісили все кумачами,
Аби в комуні люди жили
І не кохалися ночами.
А я люблю весни початок
І перший промінь на світанні,
А восьме березня – це свято,
І свято щирого кохання.
