Ти можеш серце моє, навіть, вкрасти,
Я не боюсь у цьому зовсім низько впасти,
Його назад ти можеш не вертати...
І навіть більше можу ще тобі сказати...
Нехай живе у тебе , в насолоду...
Нікому більше, лиш тобі в догоду.
Як скапризує ,- просто усміхнися,
Але ні з ким тим серцем не ділися !
Воно світитиме тобі твою дорогу .
Можливо, до недавна,- бідну й вбогу,
Де інше серце ледве мерехтіло,
В якихось признаках життя цямріло.
Свого чекало, скиглило, жевріло,
Воно кохання щирого хотіло...
Бери... Сховай ! Назад не оглядайся,
Лише благаю : ним не надкидайся !
