Її кучеряве волосся
Ніколи не знало фарби,
І щирий усміх стоголосий
У сірість твою вносить барви.
У неї - пронизливий погляд,
Тонесенькі пальці і кисті,
Характер - осінній Стохід,
Слова - намистинки іскристі.
У вас двох одні вподобання,
Тепер вже і плани спільні.
Вона - твоє ніжне кохання,
Без неї ти божевільний.
Ти їй дозволяєш багато,
Про що тільки мріяли інші:
Найперше - взаємно кохати,
З тобою сидіти у тиші,
Тримати тебе за руку,
Ловити твої поцілунки...
О, скільки приносить муки
Ця казка мені за лаштунки.
Вона - ніби камінь і праща,
А ти, мій колишній, - убивця.
"О, чим вона, чим вона краща?"-
Щораз я кричу наодинці,
І знов переборюю себе,
Розп'яту хрестом на підлозі,
Бо вірю що теж стану медом
В чиємусь життєвому грозі.