Як часто я пишу тобі в уяві,
й думками я літаю в небеса,
але ти мені чужий, я знаю,
інша в тебе є, вона твоя.
Та чи спокійне твоє серце?
Що шепотить душа?
Куди дорога та поверне,
яку я сама пройшла?
Пройшла я біль, образи, гнів і сльози –
сама, самісінька, одна.
Не знала я, що так мене відверне
від тебе на 100%, до кінця.
Тебе не хочу більш я знати,
як твої справи? Як життя?
Тепер на моїм серці грати
і в цьому винна я сама.
Як сліпе,маленьке кошеня,
я слідувала за тобою
і слухала красиві ті слова,
що «Ми, ми», але нас нема з тобою.
Нас нема…